УГОДА
МІЖ УРЯДОМ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ І ПОЛЬСЬКИМ
КОМІТЕТОМ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗВОЛЕННЯ
ПРО ЕВАКУАЦІЮ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ З ТЕРИТОРІЇ ПОЛЬЩІ І ПОЛЬСЬКИХ
ГРОМАДЯН З ТЕРИТОРІЇ УРСР
Відділ І. Загальні положення.
9 вересня 1944
Стаття 1.
Обидві Договірні Сторони зобов'язуються по підписанні цієї угоди приступити до
евакуації всіх громадян української, білоруської, російської і русинської
національностей, що проживають в Хелмському, Грубешувському, Томашувському,
Любачувському, Ярославському, Перемишльському, Ліськовському, Замостінському,
Красноставському, Білгорайському, Влодавському повітах і в інших районах
Польщі, де можуть виявитися громадяни української, білоруської, російської і
русинської національності, які побажають переселитися з території Польщі на
Україну, та приступити до евакуації всіх поляків і євреїв, що перебували в
польському громадянстві до 17 вересня 1939 p., які проживають в західних
областях УРСР і бажають переселитися на територію Польщі.
Евакуації підлягають лише ті з перелічених в абзаці 1 осіб, які виявили своє
бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода уряду Української РСР і
Польського комітету національного визволення.
Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні
посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на
письмі.
Уряд Української Радянської Соціалістичної Республіки заявляє, що евакуйовані
на територію Української Радянської Соціалістичної Республіки розміщуються,
згідно з їх бажанням, або в колгоспному господарстві, або наділяються землею
для ведення одноосібного господарства в розмірах не менших ніж ті, якими вони
користувались до евакуації, але не більше 15 га на одно господарство. Селяни, які
переселяються на територію Української Радянської Соціалістичної Республіки,
якщо вони навіть і не мали землі на момент евакуації, в разі їх бажання будуть
наділені землею на загальних підставах.
Польський комітет національного визволення заявляє, що евакуйовані з території
України професіональні землероби одержать землю в розмірах, передбачених
законом про земельну реформу.
Селяни, які переселяються на територію Польщі, якщо вони навіть і не мають
землі на момент евакуації, в разі їх бажання будуть наділені землею на
загальних підставах.
Стаття 2.
Сторони умовляються почати означену вище евакуацію з 15 жовтня 1944 р. і
закінчити її 1 лютого 1945 р.
В період з 15 вересня до 15 жовтня провадиться облік числа, місцезнаходження і
національності осіб, які бажають евакуюватися.
На вимогу однієї з Сторін строк евакуації може бути продовжений за взаємною
згодою.
Стаття 3.
1. Встановити для осіб, що евакуюються з території Української РСР в Польщу, а
так само з Польщі на територію Української РСР, такі пільги:
а) списати всі недоімки, які лічаться за ними, по натуральних поставках,
грошових податках і страхових платежах;
б) в разі, якщо евакуйований здасть свій урожай державі в пункті, звідки він
виїжджає, друга Сторона на місці, де поселяється евакуйований, повертає йому
зданий урожай в тій же кількості;
в) звільнити в 1944 і 1945 pp. всі переселювані господарства, як на території
Української РСР, так і на території Польщі, від усіх державних грошових
податків та страхових платежів;
г) видати евакуйованим грошову позику в місцях їх розселення на господарське
влаштування та інші потреби в розмірі 5 тис. карбованців-злотих на одно
господарство з поверненням на протязі 5 років;
д) в зв'язку з господарською заінтересованістю обох Сторін в тому, щоб
евакуйовані повністю засіяли озимий клин, встановлюється, що в місцях
розселення ті з евакуйованих, які засіяли озимину, одержать озимі посіви по
можливості в тих же кількостях.
2. Дозволити евакуйованим вивіз: одежі, взуття, білизни, постільних речей,
продуктів харчування, хатніх речей, сільськогосподарського реманенту, упряжі та
інших предметів домашнього і господарського вжитку, загальною вагою до 2 тонн
на одну сім'ю, а також належної евакуйованому господарству худоби і птиці.
3. Особам спеціальних професій, як-от: робітникам, ремісникам, медикам,
художникам, вченим і т. ін. надається право вивезти речі, необхідні для їх
професіональної діяльності.
4. Не допускається до вивозу:
а) готівка, паперові, золоті й срібні гроші всіх видів, за винятком польських
паперових злотих, в розмірі не більше 1 тис. злотих на одну людину або
радянських грошей не більше 1 тис. крб. на одну людину;
б) золото і платина в зливках, розсипом і в ломі;
в) дорогоцінне каміння в необробленому вигляді;
г) предмети мистецтва і старовини в тому разі, коли ті й другі становлять
колекцію, або в окремих примірниках не є сімейною власністю евакуйованого;
д) зброя (за винятком мисливських рушниць) і речі військового спорядження;
є) фото (крім особистих фотографій), плани, карти;
ж) автомобілі і мотоцикли;
з) меблі, залізницею і автотранспортом, з огляду на транспортні утруднення
воєнного часу.
5. Договірні Сторони умовляються, що на майно, яке залишає евакуйований на
місці, складаються спеціальні описи. Описи складаються спільно Уповноваженими і
Представниками Сторін.
При складанні описів майна, яке залишає евакуйований, Уповноважені і
Представники Сторін облічуватимуть за встановленими формами як кількісний, так
і якісний стан майна.
6. Вартість рухомого, а також нерухомого майна, яке лишається після евакуації,
повертається евакуйованим за страховою оцінкою згідно з законами, що існують в
Українській Радянській Соціалістичній Республіці і відповідно в Польській
державі. В разі відсутності страхової оцінки, майно оцінюється Уповноваженими і
Представниками Сторін.
Договірні Сторони умовляються про те, що будинки в містах і сільських
місцевостях, які звільняються в результаті переселення, надаватимуться в першу
чергу переселюваним.
7. Майно, що залишається здається під охорону держави.
За псування здаваного майна винні притягаються до відповідальності.
Стаття 4
Особи, що від'їжджають на підставі цієї Угоди, і майно, яке вони вивозять,—
звільняються від будь-яких оподаткувань, зв'язаних з від'їздом.
Стаття 5
Перевезення евакуйованих з території Польщі в Українську РСР і з території
Української РСР в Польщу бере на себе уряд Української РСР, по можливості
виділяючи транспортні засоби, а також надає засоби транспорту для Уповноважених
як з польської так і з української Сторін.
Стаття 6
Всі видатки, зв'язані з переїздом евакуйованих від пункту переселення до пункту
призначення, видатки на утримання апарату і всі інші видатки, зв'язані з
евакуацією, покладаються відповідно на кожну з Договірних Сторін.
По закінченні евакуації обидві Договірні Сторони визначають вартість: виданого евакуйованим
хліба за зданий ними на місці врожай, виділених для них посівів, компенсації за
залишене рухоме і нерухоме майно та інших видатків, учинених Сторонами, і
проведуть між собою взаєморозрахунок по згоді грошима або в натурі продукцією
сільського господарства або промисловості.
Відділ ІІ
УПОВНОВАЖЕНІ І ПРЕДСТАВНИКИ
Стаття 7
Кожна з Договірних Сторін на території другої сторони призначає Головних
Уповноважених. Друга сторона в цих же пунктах призначає Головних Представників.
Головні Уповноважені і Головні Представники мають по два заступники і
призначають в свою чергу своїх районних Уповноважених і районних Представників.
Стаття 8
В разі виникнення спірних питань, вони розв'язуються за взаємною згодою між
Головним Уповноваженим і Головним Представником. Якщо така згода на місці не
буде досягнута, спірні питання розв'язуються урядом Української РСР і Польським
комітетом національного визволення.
Головні Уповноважені і Головні Представники можуть мати експертів і допоміжний
технічний персонал.
Стаття 9
Практичне здійснення евакуації, а також захист інтересів зазначених в ст. 1
осіб і допомога їм покладається на Головних Уповноважених і Головних
Представників обох Сторін.
До відання Головних Уповноважених і Головних Представників належить:
а) виявлення числа, місце знаходження і національності пойменованих в ст. 1
цієї Угоди осіб, що підлягають евакуації, а також нагляд за реєстрацією їх;
б) нагляд і контроль за правильним виконанням цієї Угоди;
в) сприяння правильній організації і планомірному ходу евакуації і нагляд за
нею, а також розроблення відповідних технічних заходів.
Стаття 10
Договірні Сторони зобов'язуються надати в розпорядження Головних Уповноважених
та їх районних апаратів всі матеріали і необхідні засоби, що можуть полегшити
їх завдання.
Так само Договірні Сторони зобов'язуються забезпечити можливо швидке сприяння
виконанню цієї Угоди з боку своїх державних і громадських установ та органів
самоврядування.
Стаття 11
Головним Уповноваженим надається право постійних і безперешкодних зносин із
своїми керівними органами по радіо, по телеграфу, поштою і через кур'єрів.
Посвідчення Головним Уповноваженим та їх заступникам, районним Уповноваженим та
їх заступникам, а також Головним Представникам видаються відомствами
закордонних справ обох Сторін.
Відділ ІІІ
ОРГАНІЗАЦІЯ ЕВАКУАЦІЇ
Стаття 12
Складання списків евакуйованих провадиться спільно Уповноваженим і
Представниками Сторін.
Стаття 13
Списки евакуйованих містять в собі такі дані:
1. Прізвище, ім'я та по-батькові.
2. Дата і місце народження.
3. Національність.
4. Сімейний стан.
5. Нинішнє місце фактичного проживання, з зазначенням області, воєводства,
району, повіту, волості, села і міста.
6. Заняття.
7. Число голів худоби, що перевозиться з евакуйованим.
8. Примітка.
Стаття 14
1. Сторони умовляються, що пунктами перебування Головних Уповноважених будуть
такі: Люблін, Луцьк.
2. Пунктами перебування районних Уповноважених Польської Сторони будуть:
Ковель, Володимир-Волинський, Луцьк, Рівне, Дубно, Крем'янець, Броди,
Рава-Руська, Львів, Самбір, Дрогобич, Стрий, Ходорів, Станіслав, Тернопіль,
Золочів, Кам'янка-Бузька і Чортків — в Українській РСР; і районних
Уповноважених Української Сторони в пунктах: Влодава, Хелм, Грубешув, Томашу,
Любечув, Ярослав, Перемишль, Ліско, Замоете, Красностав, Білгорай — на
Польській Стороні. Районні Уповноважені призначаються з одним заступником і з
особами допоміжного персоналу.
В разі виникнення потреби районні Уповноважені можуть бути призначені і в інших
пунктах Польщі і України.
3. Виявлення бажаючих евакуюватися і складання списків на них здійснюється з
тієї і другої Сторони в такому порядку:
а) Уповноважені спільно з Представниками другої Сторони роблять публікацію в
місцевих органах преси (і окремими відбитками) і доводять до відома населення
через місцеві органи влади погоджене між Сторонами офіціальне оповіщення
українському, білоруському, російському, русинському і відповідно польському та
єврейському населенню про можливість і порядок евакуації;
б) Уповноважені і Представники кожної Сторони в пунктах їх діяльності спільно,
в установлені дні, одержують заяви бажаючих евакуюватися (в писаній або усній
формі), по можливості з документами про національність, не пізніше, ніж в
місячний строк з дня публікації. На основі особистих заяв Уповноважені складають
(протягом 10-денного строку) списки бажаючих евакуюватися по своєму сектору для
надіслання їх вищестоячим Уповноваженим і Представникам.
Затвердження списків районними Уповноваженими однієї Сторони і Представниками
другої Сторони є достатнім для здійснення евакуації осіб, зазначених в списках.
В окремих, складних випадках, однак, може вимагатися затвердження списку
евакуйованих Головним Уповноваженим і Головним Представником Сторін.
Головні і районні Уповноважені в найкоротший строк затверджують списки і
визначають практичний план евакуації.
Стаття 15
Особам, що евакуюються на підставі цієї Угоди, надається право в порядку
спільного виїзду взяти з собою сім'ї, причому в складі сімей, на основі
висловленого членами сімей бажання, можуть бути евакуйовані: дружина, діти,
мати, батько, онуки, питомці і вихованці, а також і інші домочадці, оскільки
вони ведуть спільне господарство з евакуйованими.
За дітьми від 14-літнього віку визнається право особисто визначати своє бажання
лишитися або бути евакуйованими.
Стаття 16
При евакуації, по можливості, в першу чергу підлягають відправленню особи
непрацездатні, хворі, інваліди, старики, одинокі жінки і діти; особи, що
перебувають на державному опікуванні, а також особи, члени сімей яких
знаходяться на території другої Сторони.
Стаття 17
Договірні Сторони умовляються, що перевірка вивезеного майна на
контрольно-пропускних прикордонних пунктах здійснюватиметься вибірковим методом
і лише в окремих випадках суцільною перевіркою.
Стаття 18
Контрольно-пропускними пунктами на території Української РСР є: Мала-Владівка,
Бичків-Перевіз, Устилуг, Сокаль, Поркач, Рава-Руська, Краковець, Медика,
Вацьковиці, Лясковите, Устянове. В зазначені пункти виділяються Представники
Польської Сторони.
В зв'язку з реальною необхідністю можуть бути відкриті інші контрольно-пропускні
пункти.
Стаття 19
При передачі партії евакуйованих Представник Держави, яка відправляє, вручає
під розписку Представникові Держави, яка приймає, список осіб, що знаходяться в
транспорті.
Кожна з Сторін, по можливості, завчасно повідомляє прикордонні власті про
порядок такого роду транспорту.
Стаття 20
Про укладення цієї Угоди обома Договірними Сторонами доводиться до загального
відому особливим комюніке.
Стаття 21
Ця Угода складена українською і польською мовами в двох примірниках, причому
при тлумаченні її обидва тексти вважаються автентичними.
Стаття 22
Ця Угода набирає сили з дня її підписання.
За уповноваженням уряду Української РСР Голова Ради Народних Комісарів
Української Радянської Соціалістичної Республіки — Хрущов
За уповноваженням Польського комітету
національного визволення
Голова комітету — Осубка-Моравський
Люблін, 9 вересня 1944 р.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 776, арк. 174—188. Копія.
|
