Українські січові стрільці

Однією з героїчних сторінок в історії українського народу стало утворення Українських Січових Стрільців (УСС) в роки І світової війни.

Після початку І світової війни ГУР звернулась до австро-угорського уряду з пропозицією створення українських національних військових частин в складі австрійсько-угорської армії (подібно до польських та ще деяких народів, які вже були створені). Австро-угорський уряд в цей час переживав не найкращі часи і тому був змушений прийняти цю пропозицію (дозволили набрати 2000). ГУР місцем збору добровольців визначило м. Стрий. Добровольців, які почули про УСС, з’їхалось близько 25 000 і під їх тиском уряд дозволив збільшити набір на 500. Першу сотню очолив сотник Д.Вітовський, а другу – Е.Коник. 3 вересня 1914 року стрільці склали присягу (одну на користь Австро-Угорщини, а другу – на вірність Україні, що не сподобалось австрійцям). Наближення лінії фронту змусило перемістити УСС на Закарпаття (біля с. Страбичів не далеко від Мукачево). 27-28 вересня 1914 року січовики прийняли перший бій на Ужоцькому та Верецькому перевалах. Австрійське командування не довіряло усусам (переживали, що ті перейдуть на бік російської армії зі зброєю), а тому планували розбити Легіон на двадцятки, які проникнуть в тил російської армії і будуть там партизанськими методами завдавати шкоди противнику. Така тактика привела до великих втрат та різкого протесту ГУР і від неї австрійське командування було змушене відмовитись. 29 квітня-2 травня 1915 року у боях за гору Маківку Легіон УСС уславився героїзмом та хоробрістю (гора 16 раз переходила з рук у руки і залишилась в руках УСС). Австрійське командування почало поважати стрільців про що свідчила характеристика генерала Гофмана, який ними командував.

В червні 1915 року усусівці взяли участь у визволенні Галича і навіть вивісили український національний прапор (сотника, який віддав наказ, за це було покарано).

28 серпня - 2 вересня 1915 року знову стрільці уславились в боях на берегах річок Стрипа та Серет. У вересні 1916 року полк УСС взяв участь у боях за гору Лисоню (біля Бережан). В цьому бою УСС понесли великих втрат (близько 850 чоловік попали в російський полон) і в строю лишилось десь 150 чоловік. Полк відвели в тил на поповнення, але до кінця війни вони вже не брали участь у боях.

Першим командиром УСС був Т.Рожановський, потім його змінив М.Галущинський (від 18 серпня 1918 року), Г.Коссак (з серпня 1915 року), А.Варивода (з березня 1916 року), Ф.Кікаль (з лютого 1917 р.), О.Микитка (з січня 1918 р.). Крім УСС в складі австро-угорської армії існував Гуцульський (буковинський) легіон під командуванням Е.Фішера (листопад 1914 – осінь 1915 р.)