Прокопій Кесарiйський. Війна з готами ( фрагмент про слов’ян ).

Ці племена, слов’яни та анти, не керуються однією людиною, але з давніх часів живуть в народоправстві ( демократія ), і тому у них щастя й нещастя в житті вважаєть­ся справою спільною. I у всьому іншому у цих обох варварських племен все життя та звичаї одинакові. Вони рахують, що тільки один бог, творець блискавок, є володарем над всіма, і йому приносять в жертву биків й творять інші священні обряди. Долі вони не знають й взагалі не признають, що вона по відношенню до людей має яку-небудь силу, і коли їм ось-ось загрожує смерть, охопленим чи хворобою, чи на війні попав в небезпечне становище, то вони дають обіцянку, якщо врятуються, зразу ж принести богу жертву за свою душу; врятувавшись, вони приносять в жертву те, що обіцяли, і думають, що порятунок куплено ціною цієї жертви. Вони поклоняються рікам, і німфам, і всяким іншим божествам, дають жертви всім їм та при допомозі цих жертв виконують гадання. Живуть вони в бідних хижах, на великих відстанях один від одно­го, і всі вони часто міняють місце життя. Вступаючи в битву, більшість із них іде на ворога з щитом та дротиком в руках, панцирів же вони ніколи не надівають; деякі не носять ні сорочок ( хітонів ), ні плащів, а очні тільки штани, підтягнуті широким поясом на бедрах, і в такому вигляді ідуть на битву з ворогом. I за зовнішнім виглядом вони не відрізняються один від другого. Вони дуже високого зросту та величезної сили. Колір шкіри та волосся у них дуже білий.

Маврикій Стратег. Стратегiкон (фрагменти про слов’ян).

Племена слов’ян та антів ведуть однаковий спосіб життя, але по своїм зви­чаям, по своїй любові до волі вони відрізняються від інших народів; їх ніяким спосо­бом не можна схилити до рабства або підкорення в своїй країні. Вони багаточисленні, витривалі, легко переносять жару, холод, дощ, відсутність одягу та їжі. До прибуваю­чих до них іноземців відносяться добре і, показуючи знаки доброго до них ставлення, (при переході їх) з одного місця в інше охороняють їх у випадку потреби, так що, якби виявилося, що, по вині якогось, іноземець потерпів якусь шкоду, той, хто приймав іноземця, починає війну (проти винного), вважаючи за честь відомстити за іноземця. Тих, які знаходяться у них в полоні, вони не тримають у рабстві, як інші племена, про­тягом необмеженого часу, але, обмежують (строк рабства) визначеним наперед ча­сом, пропонуючи їм на вибір: чи бажають вони за певний викуп повернутися додому чи залишаться там, де вони знаходяться на правах вільних та друзів ?

У них велика кількість різних тварин та земних плодів, особливо проса та пшениці. Сором’язливість їх жінок перевищує всяку людську природу, так що більшість вважає смерть свого чоловіка своєю смертю та добровільно задушують себе, не вва­жаючи перебування вдовою за життя.

Вони селяться в лісах, на важкопрохiдних ріках, болотах, озерах, роблячи в своїх житлах багато виходів ... Необхідні для себе речі вони заривають в тайниках, нічим лишнім відкрито не володіють та ведуть бродяче життя.

Воювати з своїми ворогами вони люблять в місцях, порослих густим лісом, в тіснинах, на обривах; з вигодою для себе користуються засідками, раптовими атаками, хитрощами, і вдень і вночі, видумуючи багато (різних) способів. Досвідчені вони і в переправі через ріки, перевищуючи в цьому відношенні всі інші народи. Хоробро вит­римують перебування в воді, так часто деякі із числа залишившихся вдома, будучи застигнуті раптовим нападом, погружаються в глибину вод. При цьому вони три­мають в роті спеціально виготовлені великі, видовбані в середині очерету, які доходять до поверхні води (трубки), а самі, лежачи на дні, дихають з їх допомогою...

Кожний озброєний двома невеликими списами, деякі мають щити, міцні, але які важко переносити (з місця на місце). Вони також користуються дерев’яними луками та невеликими стрілами, намоченій в спеціальній для стріл отруті, сильно діючій...