Відношення українців до І світової війни

Початок І світової війни призвів до активізації українських національних сил, що проявилось в утворенні організацій, які взяли на себе консолідацію українських сил в умовах війни.

Представники українських політичних партій (УНДП, УСДП, РУРП) Галичини утворили 1 серпня 1914 року Головну Українську Раду на чолі якої став К.Левицький. Метою ГУР було представництво інтересів українського населення та підтримка уряду Австро-Угорщини. Поряд з цією організацією 4 серпня 1914 р. було утворено Союз Визволення України (голова Д.Донцов). До цієї організації увійшли емігранти з російської України – В.Дорошенко, А.Жук, О.Назаріїв, М.Залізняк, О.Скоропис-Йолтуховський. Ці представники виступали проти Росії та її політики на українських землях. Метою вони проголосили соборну і незалежну Україну, яка постане в результаті поразки Росії в І світовій війні.

Ще в 1908 році після посилення царських репресій проти українського національного руху представники українських політичних партій на землях Наддніпрянщини утворили Товариство українських поступовців. Після початку І світової війни представники ТУП спочатку підтримали Росію, але після реалізації політики Росії на землях Галичини, вони займають нейтральну політику стосовно Росії. С.Петлюра у публіцистичних статтях зайняв патріотичну позицію щодо Росії. Частина УСДРП (Л.Юркевич, В.Винниченко) виступали за поразку Росії у війні що допомогло б посиленню позиції українців.