КІММЕРІЙЦІ

У першій чверті І тис. до н.е. Північне Причорномор’я населяли племена кіммерійців. Це перший народ на території України, чия власна назва дійшла до нас (згадується у грецьких поемах Гомера). Археологічні джерела дають підстави вважати, що кіммерійці складалися з великої кількості племен, що жили у північному Причорномор’ї та на Північному Кавказі. На сході їх поховання зустрічають аж до Волги, на заході межа їх території досягала нижніх течій Дністра та Дунаю. Північна межа збігалась в основному з межею степу і лісостепу. Кіммерійці були іраномовними племена.

Частина кіммерійців вела уже осілий спосіб життя, але більшість продовжували вести кочовий. З домашніх ремесел великого розвитку набуло лиття з бронзи, з якої виготовляли кінські вудила, наконечники стріл, прикраси. Високий рівень мало керамічне виробництво. Кіммерійські майстри вміли обробляти кістки та виготовляти з них прикраси.

У кіммерійців існували ще патріархальні роди та сім’ї, які об’єднувалися у племена, але вже зароджувалась військова знать, формувалися великі військові загони, на чолі яких стояли вожді та царі. Вони вели великі грабіжницькі війни з сусідами – Урарту, Ассирією, Мідією, Лідією та іншими.

У кіммерійців сформувалися складні релігійні уявлення та обряди. Багатих родичів вони хоронили у глибоких ямах під курганами. Поховальні камери були прямокутні, нерідко обкладені дерев’яними стовбурами, покладеними на зруб. У чоловічі поховання клали кинджали, вуздечки, наконечники, їжу. На голови покійників клали бронзові вінки.

Про мистецтво кіммерійців дають уяву прикраси у вигляді металевих пластинок, що нагадують півмісяць, бляшки із спіральним орнаментом.

Внаслідок невдалої війни з скіфами самостійний розвиток кіммерійців припинився. Вони потрапили під вплив скіфів і розчинилися серед них.

Одночасно з кіммерійцями на півнів від степів у лісостепах жили предки слов'ян, які відомі як племена чорноліської а.к.