БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО
Близько 480 р. до н.е. грецькі міста Пантікапей, Мірмекій,
Тірітака, Фанагорія, Гермонасса, Кепи, Корокондама і Патрей об’єдналися в єдину державу – Боспорське царство. Столицею держави стало місто Пантікапей (на місці сучасної Керчі).
Період найвищого і культурного розвитку Боспорське царство припадає на ІV-ІІІ ст. до н.е.
Основою економіки було землеробство. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Значного
розвитку набуло садівництво та виноградарство. Важливу роль відігравали ремесла і торгівля.
На початку ІV ст. до н.е. почали карбувати золоті монети (статери).
На чолі держави стояв цар, який розпоряджався містами і землями, керував армією,
контролював діяльність судових органів. Місцеве управління доручалося придворній знаті. Інші форми державного правління
– народні збори і рада – втратили реальне значення. Місцеві племена (скіфи, меоти) платили царю данину і були союзниками під
час воєн.
Боспор був рабовласницькою державою. Рабами ставали полонені, їх купували у вождів
місцевих племен, існувало боргове рабство.
У 107 р. до н.е. відбулося повстання рабів під проводом Савмака.
В середині І ст. до н.е. Боспорське царство потрапило у політичну залежність від
Римської імперії.
Під час Великого переселення народів Боспорське царство, після розгрому готами
і гунами, припинило своє існування.
|