Бронзовий вік на Україні

Поява бронзи (сплав міді та олова) - першого штучного металу, створеного людиною.

Набуває значного розвитку бронзоливарне виробництво, посилюється обмін між племенами.

Триває поглиблення першого суспільного поділу праці.

У Лісостепу розвивається орне землеробство, у Степу - пастуше скотарство.

На зміну родовій громаді приходить сусідська, з'являється майнова нерівність.

Посилення ролі батьківського права в роді спричиняє встановлення патріархальних відносин. Відбувається подальше виділення з роду парної сім'ї (усе частіше будуються житла для однієї родини)

В бронзовому віці  сталися нові зміни  в зв’язку з тим, що люди навчилися виготовляти бронзу і виливати з неї ще кращі знаряддя праці ніж з міді (бронза твердіша, плавиться при нижчій температурі: мідь (1083), бронза (870-1083).

На територію України бронзові вироби потрапили з Кавказу та Південно-Східної Європи. На початку І тис. до н.е. бронзові вироби витісняються залізними, настає кінець "бронзової” епохи.

В епоху бронзи завдяки застосуванню досконаліших знарядь люди почали виготовляти набагато більше продуктів та виробів, ніж це було потрібно їм для власного вжитку. Внаслідок цього зріс обмін виготовленими предметами з сусідніми і віддаленими племенами. Товарообмін, в свою чергу, призводив до майнового розшарування, появи багатших та бідніших сімей, до виділення родової та племінної знаті. Це підривало первісні основи рівності людей, стало причиною поступового розкладу родового ладу.

У степових районах зростає роль осілого та напівкочового скотарства. У лісостепових – розвивається як землеробство, так і скотарство.

В ІІ тис. до н.е. у степових районах поширився колісний транспорт. Зростає роль такого сполучення як річки. Племена Правобережної України підтримували зв’язки з населенням на території Польщі, Чехії, Словаччини й Угорщини.

Найчисленнішими були племена ямної культури, які жили у другій половині ІІІ тис. – на початку ІІ тис. до н.е. (назва походить від того, що своїх покійників вони ховали у скорчених позах у ямах). Їх змінюють племена катакомбної культури (назва походить від того, що для покійників споруджували гробниці-катакомби). Вони жили в ХХІІ-ХVІ ст. до н.е., займали величезні території від Волги і передгір’їв Кавказу до пониззя Дунаю. У лісостеповій смузі наприкінці ІІІ – в першій половині ІІ тис. до н.е. найчисленнішими були племена культури шнурової кераміки (отримали умовну назву від звичаю прикрашати глиняний посуд відбитками скрученого вдвоє тонкого шнура), городоцької, східнотщинецької, комарівської, культури Ноа та білогрудівської.

Скотарські племена жили родоплемінним ладом. Вони поділялися на роди, а роди - на сім’ї. Головна роль належала чоловікові. Серед чоловіків виділялися старійшини родів та сімей. Такі порядки називалися патріархально-родовими. Головним майном у кочовиків була худоба. Племена лісостепової смуги вели переважно осілий спосіб життя. Продовжують займатися усіма відомими на той час заняттями. Землю обробляли дерев’яними та роговими мотиками. Сіяли пшеницю, а також ячмінь, просо, боби. Збирали врожай серпами. Скотарство основувалось на розведенні великої та дрібної рогатої худоби, коней.

Духовна культура відображала умови їх існування. Особливе місце в їх світогляді займала віра в існування душі людини та потойбічного світу, вшанування предків, обожнювання сонця, вогню.

Мистецтво племен мало прикладний характер, тобто прикрашали в той чи інший спосіб предмети повсякденного вжитку. При цьому переважав шнуровий орнамент на глиняному посуді, на зміну якому прийшов геометричний візерунок.