Лист до турецького султана Мухамеда з пропозицією прийняти Україну під турецьку владу

1648, листопада 18 (28). Старе Село.

Найясніший і непереможний цісарю, пане мій милостивий.

Неможливо всебічно і грунтовно визначити людські вчинки, не враховуючи їх закономірностей та одвічної волі неба. Справедливість цього світу так розмірена, що в одних відбирає, а другим дає владу і мудрість. Кривда ж, гніт і неволя викликають сувору помсту з боку справедливості, щоб божі настанови проявлялися у всьому на очах живих людей, задовольняючи обидві сторони, - як багатого так і бідного. Це вже мусило статися в цьому році через нікчемних і легкодухих людей, які спокушені жадобою, наступали на наші криваві заслуги, на права і вільності, а врешті й на життя, так що ми, як люди від віків рицарські, змушені були шаблею добути собі мир та скинути з шиї ярмо неволі і гноблення, особливо коли побачили, що виродки – старшина не вміє приборкати своє панування. Бог не хотів терпіти скривдження бідного, приборкав гордощі безбожних ляхів, так що більше від страху, як від зброї полягло їх до ста тисяч в різних місцях, і мало їх ми пропустили за ріку Віслу. А нам господь бог в нагороду за наші кривди дозволив взяти під владу більшу половину польського королівства, Україну, Білу Русь, Волинь, Поділля з усією Руссю аж по Віслу. Тепер же під час такого успіху вся грецька релігія вирішила прийняти за пана і захисника вашу цісарську милість, мого милостивого пана, як того, якого не подолає ніяка інша держава завдяки силі рицарських людей держави в.ц.м. Наше Військо Запорізьке бажає приєднатися до них і залишитися вічними підданими, обіцяючи від себе всяку прихильність і готовність поставити триста тисяч за найменшим наказом в.ц.м. Для підтвердження цього послуху, віри та підданства зволь, в.ц.м., прислати пограничних пашів – силістрійського і білгородського, щоб ми при них склали присягу, піддавши їм ці землі, здобуті шаблею. Коли ж, в.ц.м., накажеш решту королівства і Литву зайняти, не приводячи багато свого війська, я довершу це з своїми людьми за короткий час. Тільки прошу покірно, в.ц.м., щоб зволив прихильно прийняти ці наші добрі почуття і дарунок та прислухався до думки моїх послів і до святого константинопольського патріарха нашої грецької релігії, до якого сама старшина наша через духовних відрядила своїх послів з повноваженням, щоб в.ц.м. зволив прийняти вже під щасливу свою владу, приєднавши цю державу до Волоської і Мультанскої землі. А мені, підніжкові своєму, за працю, як і раніше просив, так і тепер повторюю моє покірне прохання, зволь надати з милостивої ласки Волоське господарство, бо я знаю напевно, що теперішній волоський господар є зрадником в.ц.м, п.м.м. А втім, прошу бога, щоб зберігав в.ц.м. як при доброму здоров’ї, так і при щасливому пануванні над усім світом та зволив благословити на дальші, незмірні літа.

Дано [в Старому Селі, 28 листопада 1648 р.].

Найнижчій підніжок в. ц. м., Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорізького і всієї Русі.

  Текст подано за: Крисаченко В. С. Українознавство: Хрестоматія-посібник: У 2 кн. Кн.2. К., 1997. – С. 96-97