СКІФИ

Наступним племенем після кіммерійців, яке проживало у Північному Причорномор’ї, були скіфи (інша їхня назва “ішкуза”, або "сколоти"). Скіфи - це грецька назва цих племен.

Скіфи складалися з численних племен. Причиною переселення скіфів у Північне Причорномор’я, яке відбулося в середині VII ст. до н.е., був тиск на них інших степових племен, викликаний погіршенням кліматичних умов, посухою в степах, і перехід до кочових форм скотарства, що вимагало нових великих територій.

Територію, яку заселяли скіфи, називали Скіфією. Її східний кордон проходив приблизно по р. Дон, західний – по Дністру, а також по нижній течії Дунаю. На цій території жили й інші племена, які не були за походженням скіфськими. Це – орачі, агафірси за Дністром, нерви на Волині та Поліссі, меланхлени у басейні р. Десна та інші.

Основним заняттям скіфів було кочове скотарство. Найбільше уваги приділяли розведенню коней. Розводили також велику рогату худобу, овець, кіз. Скіфські коні були низькорослими, але витривалими. Худобу цілий рік утримували на підніжному кормі.

За житла скіфам правили повстяні кибитки на чотирьох або шести колесах. Одяг скіфів складався з коротких повернутих хутром до середини шкіряні каптани або широкі вовняні шаровари, м’які чобітки, гостроконечні башлики. Одяг оздоблювався вишивкою, а парадне вбрання багатих скіфів розшивали золотом. Посуд був переважно дерев’яний та металевий (казани, миски, чаші та інше).

У скіфів були ливарні,  ковальські, деревообробні та збройові майстерні. Однак більшість речей виготовляли в домашніх умовах.

Матеріальна культура осілих племен була в дечому відмінна. Тут поширились наземні та заглиблені в землю дерев’яні житла, переважав глиняний ліпний посуд. Упровадження залізних знарядь сприяло розвитку землеробства. Велику роль відіграє торгівля з грецькими містами. Основою господарства осілих племен було орне землеробство. Землю обробляли дерев’яними ралами із залізними наконечниками, вирощували пшеницю, просо, ячмінь, жито, горох, цибулю, часник. Існувало садівництво. Урожай збирали залізними серпами.

Скіфія являла собою складне етнічне і політичне об’єднання. Панівне становище у ній посідали царські скіфи. В VII-VI ст. до н.е. вони поділилися на три племінні союзи на чолі з царями. Знаменитою є перемога скіфів над перським царем Дарієм у 514-512 рр. до н.е.

Основу скіфського суспільства становила мала сім’я. В її володінні перебувала худоба і домашнє майно. Скіфи вели родовід за чоловічою лінією. У них існувало багатоженство, старша жінка посідала привілейоване становище. Молодших жінок часто насильно умертвляли при похованні глави сім’ї. Полонених скіфи перетворювали у рабів, більшу частину яких продавали грекам, а частина працювала у домашньому господарстві.

Скіфи мали добре дисципліноване військо, організоване за племенами і родами. Вищим законодавчим органом були народні збори. Влада царя обожнювалась.

Скіфи були язичниками. Вони обожнювали небесні явища і сили навколишньої природи. Верховною богинею була Табіті, яка втілювала їх уявлення про єдність членів роду і сім’ї. Головним чоловічим божеством був Папай. Скіфи не мали спеціальних храмів, а лише священні місця на берегах нижньої течії Дністра. Вони відзначали землеробські та військові свята. Богом  війни був Арес. Скіфи вшановували померлих і велике значення мав культ вогню.

Мистецтво скіфів мало прикладний характер. На металевих прикрасах-пластинах часто зображували оленя, лося, барана, пантеру. Під впливом грецького мистецтва у них з’явилися зображення левів, грифонів, різних чудовиськ.

Праслов'яни відомі в цей час як скіфи-орачі.

Після приходу сарматів частина скіфів перейшла на Кримський півострів та прилеглі території і утворили малу Скіфію з центром у Неаполі Скіфському (тепер Сімферополь).

ПРИМІТКА.

Акинак - короткий меч скіфів.

Звіриний стиль - назва стилю декорації скіфів своїх виробів з використанням образів тварин як домашніх, диких та міфічних.

Пектораль - нагрудна прикраса із золота (близько 1150 г.), знайдена у кургані Товста Могила.

Золотий гребінь - прикраса знайдена у кургані Солоха.