Іван Карпович Тобілевич

(29. 09. 1845 — 15. 09. 1907)

уславлений український драматург, народився в слободі Арсенівці неподалік від Єлисаветграда на Херсонщині в сім'ї управителя поміщицького маєтку.

Зацікавленість театром в І. Тобілевича проявилась рано. Його мати мала прекрасний голос, чудово виконувала народні пісні, а п'єсу «Наталка Полтавка» знала напам'ять і розповідала її дітям. Пробуджена з дитинства любов до сцени зміцнилася знайомством і дружбою юного І. Тобілевича з більш досвідченим актором-аматором М. Кропивницьким. Спільними зусиллями вони організували аматорський гурток, що виставляв п'єси І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Гоголя та ін.

У 1865 р. І. Тобілевич і М. Кропивницький переїжджають до Єлисаветграда. Тут І. Тобілевич працює столоначальником повітової поліції, а згодом — секретарем Єлисаветградського поліцейського управління. Він близько сходиться з місцевим театральним гуртком, що його організував учитель історії Микола Федорович Федоровський.

На початку квітня 1858 р. І. Тобілевича переводять до Херсона, де він підтримує зв'язки з передовою інтелігенцією.

У жовтні 1869 р. І. Тобілевич повертається до Єлисаветграда і знову поринає в громадське життя, багато працює як актор. На цей час припадають і перші літературні спроби майбутнього драматурга. Всю свою акторську і літературну творчість він підпорядковував громадській діяльності. Діяльність гуртка, до якого входив І. Тобілевич, поступово набувала політичного спрямування, і на початку 1884 р. його було розгромлено, а багатьох гуртківців кинуто до в'язниці. І. Тобілевича було звільнено з посади секретаря поліцейського управління.

Щоб бути подалі від жандармського ока, І. Тобілевич оселився на хуторі Надія поблизу Єлисаветграда. Згодом розпочав роботу над першими своїми драматичними творами. В цей час до Єлисаветграда прибула на гастролі трупа М. Старицького. І. Тобілевич охоче прийняв запрошення до трупи і незабаром почав виступати в ній під псевдонімом Карпенко-Карий. Але успішно розпочата акторська діяльність невдовзі була перервана засланням.

І. Тобілевич зосереджує увагу на літературній творчості. За перші три роки заслання (1884—1887) ним були написані п'єси — «Безталанна», «Наймичка», «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Мартин Боруля», які засвідчували появу в українській літературі талановитого самобутнього драматурга.

У квітні 1888 р. І. Тобілевичу було дозволено переселитися на хутір Надія. Останні сімнадцять років свого життя І. Тобілевич працював як актор і писав п'єси. Він зіграв багато ролей у різних п'єсах українських і зарубіжних авторів, виступав у багатьох містах Росії і користувався у глядачів незмінною повагою як драматург і актор.

Закінчив І. Тобілевич акторську діяльність у січні 1907 р., уже будучи тяжко хворим. Помер Іван Карпович Тобілевич 15 вересня 1907 р. у Берліні. Тіло його було перевезено в Україну і поховане поблизу хутора Надія.