Каталог статей
Вітаю Вас, Гість · RSS П`ятниця, 24.11.2017, 13:19






Головна » Статті » Джерела історії » Між двома війнами (1914-1939)

Заява представників українських політичних партій Галичини з вимогою визнання УНР Самостійною Соборною Українською Державою

Заява представників українських політичних партій Галичини з вимогою визнання УНР Самостійною Соборною Українською Державою

14 лютого 1920 р.

Українська нація і мир на Сході Европи.

Енунціяція представників українських партій

 

Представники українських політичних партій Галичини, стоячи на ґрунті Права Нації, вижиданого всіми поневоленими народами, видвигнуто найкращими представниками української нації, проголошеного Всеросійською Революцією і спрецизованого Президентом Зєдинених Держав Вільзоном:

1) протестують проти дальшого безцільного ведення війни, що має на меті національно, культурно, політично і економічно поневолити слабші народи;

2) уважають покінчення війни і заведення загального всесвітнього мира конечною передумовою ери справжнього поступу і здійснення щиро демократичних кличів, одночасно стверджують, що оружна боротьба в теперішній стадії не тільки не розвязує важких питань співжиття між народами, а навпаки ще більше їх заплутує та усуває всяку позитивну їх розвязку;

3) заявляють, що мир на Сході Европи, приязні сусідські відносини та правильне життя на всіх землях бувшої царської імперії і північно-східних областях бувшої Австро-Угорщини, а тим самим мир і спокій в Европі є тільки тоді можливі, коли всі держави світа визнають політичну незалежність всіх народів бувшої Росії і Австро-Угорщини, а новоповсталі народні держави обопільно визнають свою державність і суверенність та право уладнати своє внутрішнє життя по своїй волі і потребам;

4) прилюдно ще раз заявляють, що змаганням цілого українського народу – згідно з проявленою волею, як шляхом леґіслятивних постанов Української Центральної Ради, Української Національної Ради З.О.У.Н.Р. і Трудового Конґресу, так і заявами поодиноких установ, віч, зборів, зїздів та оружною боротьбою проти гнобителів – є: від нікого незалежна, самостійна, демократична, суверенна республика всього українського народу, при чім Східна Галичина, Північна Буковина і Угорська Україна становлять інтегральні частини тої зєдиненої республики;

5) виставляють домагання до всіх рішаючих політичних чинників світа, щоби замісць майбутньої мирової конференції між совітською Росією і Польщею, довели вони якнайскорше до загальної конференції всіх тих народніх держав, яких доля звязана з вирішенням східнього питання: в першій мірі до участи в тій конференції повинні бути закликані на рівних і повних правах представники Української Народньої Республики;

6) стверджують, що оскільки мирові переговори мають увінчатися бажаним для всіх народів, країн і держав успіхом, а тим самим якщо мають бути усунені всі причини пізнійших конфліктів, то вони мусять опертися на проголошенім Праві Нації, на самоозначенню народів, на признанню повної суверенности національних держав та визначенню їх границь згідно з етноґрафічним принціпом, а тим самим на визнанню зєдиненої, суверенної У.Н.Р. на всіх землях заселених в більшости українським народом; спільні територіяльні питання належить вирішити шляхом плебісциту під міжнародною охороною;

7) заявляють перед цілим світом, що всяке односторонне поладнання української справи без участи урядових представників суверенної У.Н.Р. зглядно представників інтересованих земель і окраїн української національної території, не буде вязати українського народу в його змаганню до національно-державної єдности і соборности та повної незалежности, а тим самим минеться з визначеною метою заведення загального мира і спокою.

 

Громадська думка. – 1920. – 14 лютого.

Категорія: Між двома війнами (1914-1939) | Додав: uahistory (02.07.2016)
Переглядів: 75 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz
Copyright MyCorp © 2017