Пастирське послання митрополита Галицького Андрея Шептицького, єпископа Станіславівського Григорія Хомишина, єпископа Перемиського, Самбірського і Сяніцького Йосафата Коциловського до всечесного духовенства і вірних у зв’язку з окупаційним терором

26 серпня 1919 р.

Андрей Шептицький

Божою Милостію і Святого Апостольского Престола

Благословенєм Митрополит Галицкий, Архієпископ

Львівский, Епископ Каменця Подільского,

Григорий Хомишин

Божою Милостію і Святого Апостольского Престола Благословенєм Епископ Станиславівский,

Йосафат Коциловский

Божою Милостію і Святого Апостольского Престола

Благословенєм Епископ Перемиский,

Самбірский і Сяніцкий

Всечесному Духовеньству і вірним Галицької провінції Мир в Господі і Архєрейске Благословенє!

Подобалося Всевишньому зіслати на нас нові тяжкі терпіня. Ми єще не були вспіли вилічити тяжких ран завданих попередною війною, коли нова війна, гірша від першої, перейшла знищенєм цілу нашу вітчину. Нещасливий для нас був єї оборот. Польскі війска заняли цілий край. Оден Бог знає, кілько прийшло ся перетерпіти нашому бідному народови. А до нещасть війни прилучають ся иньші. Тисячі невинних жертв мирного населеня вязнені по тюрмах гинуть на пошести або голодують і зносять невисказані фізичні і моральні терпіня. Видаєсь, що весь нарід скараний на загладу. Премного убійств і рабунків уходить безкарно. Пятьох сьвящеників замордованих, а сотки їх вязнених або вивезених. Много церквей, найчільнійші монастирі зрабовані. Множество парохій позбавлених душпастирів.

Серед загального болю мужним, християнським серцем принимаймо ті удари з Божих рук, пересьвідчені з віри, що нічо не діє ся без Божого допусту. Бог, добрий Отець, часом карає, часом тяжко досьвідчає свої діти, але робить се для їх добра, має якісь сьвяті наміри зглядом нас, о яких можемо знати, чи догадувати ся, з загального, з віри знаного Божого провидїня над долею людей. Війдім в себе, питаймо ся, чи ми не провинили ся чим проти Бога; шукаймо висших, дальших причин наших терпінь. Дивім ся на них з віри. Стараймо ся знайти відповідь на питанє, чому, задля яких причин і на яку ціль Бог допустив на нас такі терпіня? “Смирім ся перед всемогучою Божою рукою, а Бог потішить нас і піднесе” (І. Петра 5. 6.) Навернім ся до Бога цілим серцем і цілою душею, а відверне ся від нас Його допуст. Не будьмо подібні до нерозумних людей, що будують хату на піску. (Мт. 7. 26.) І прийшов дощ і повіяли вітри і “бысть разрушеніє єя веліє”. Не будьмо “слышателями слова” але і “творцами єго” (Як. 1. 22.) Ми христіяне віримо, що єсли Господь не побудує дому, дарма трудяться ті, що його ставляють. (Пс. 126. 7.) Ми віримо, що ласка Божа і Боже благословенє потрібні до всього і знаємо, що наколи приходиться нам днесь тяжко терпіти, то може в части з вини людей, що не лишень без Бога хотіли зачинати працю для будуччини народа, але і прямо зачати боротьбу проти Божого закона, проти Бога і проти Його св. Церкви, заким єще дана була можність якої будь ширшої тревалїйшої праці. Здається, що терпимо і через тих, що більше дбали о свою наживу, чим о добро народу, що не уміли для загального добра, з любови до ближних, пожертвувати власну користь. Правдоподібно з нашої вини безхосенними стали доси найкрасші жертви найблагороднїйших наших синів, що впали в обороні вітчини. Але не підуть на марне ані ті жертви, ані наші терпіня. Всевишний почислить кожду сльозу і кожде добре діло і верне благословенєм на наших дітях то, що ми в сльозах сіяли. Одного лиш потреба, щоб весь нарід зрозумів конечність повернути до Господа Бога, щоби всі поставили собі метою житя, дбати передусім о Боже Царство, о Божу праведність, о справедливість і правду, щоб зрозуміли, що основою житя є Божі правди, які запевняють обичайність одиниць і народів. Иньшою дорогою не дійде ніхто до благородних і тревалих успіхів. Нехай терпіня нинішної хвилини будуть для нас наукою історії. Надією взносім ся над всі трудности і всі болі в сильнім пересьвідченю, що крестна дорога, се дорога спасеня, що лиш через терпіня доходить ся до тревалого добра. Не упадаймо на дусі. Боронімся перед зневірою. Відкиньмо від себе всякий гріх, поконуймо всяку погану пристрасть, цілим серцем прибігаймо до Бога, горнім ся до Божих храмів, до св. Тайн, до практик христіяньского житя, стараймо ся кождий не лишень для себе, але і для всіх заслужити у Господа Бога на Його св. ласку, щоби сповнило ся на нас то слово сьвятого Письма.

Благодать Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа зі всіми Вами. Амінь.

Дано в Перемишлі зі спільної наради дня 26 серпня 1919 р.

Андрей, Митрополит

Григорий, Епископ

Йосафат, Епископ

Посланє пастирське. – Друкарня гр.-кат. капітули в Перемишлі, 1919. – 7 с.