БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО

Близько 480 р. до н.е. грецькі міста Пантікапей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія, Гермонасса, Кепи, Корокондама і Патрей об’єдналися в єдину державу – Боспорське царство. Столицею держави стало місто Пантікапей (на місці сучасної Керчі).

Період найвищого і культурного розвитку Боспорське царство припадає на ІV-ІІІ ст. до н.е.

Основою економіки було землеробство. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Значного розвитку набуло садівництво та виноградарство. Важливу роль відігравали ремесла і торгівля.

На початку ІV ст. до н.е. почали карбувати золоті монети (статери).

На чолі держави стояв цар, який розпоряджався містами і землями, керував армією, контролював діяльність судових органів. Місцеве управління доручалося придворній знаті. Інші форми державного правління – народні збори і рада – втратили реальне значення. Місцеві племена (скіфи, меоти) платили царю данину і були союзниками під час воєн.

Боспор був рабовласницькою державою. Рабами ставали полонені, їх купували у вождів місцевих племен, існувало боргове рабство.

У 107 р. до н.е. відбулося повстання рабів під проводом Савмака.

В середині І ст. до н.е. Боспорське царство потрапило у політичну залежність від Римської імперії.

Під час Великого переселення народів Боспорське царство, після розгрому готами і гунами, припинило своє існування.