Бортнянський Дмитро Степанович

Дмитро Степанович Бортнянський, український композитор, автор багатьох опер ("Креонт", "Алкід", "Квінт Фабій", "Свято сеньйора". "Сокіл", "Син-суперник"], більш як 100 творів хорової духовної музики, кантати "Співець у стані руських воїнів", декількох камерно-інструментальних творів.

Народився композитор в с. Глухові (Сумська область) у 1751 році. V 1758 за гарний голос був узятий до Петербурзької співацької капели. Хлопчику виповнилося тоді сім років, і він звернув на себе увагу спеціалістів. Служба в капелі була важливим періодом у житті хлопчика. Прекрасна зовнішність і вроджене обдаровання Бортнянського привернули увагу імператриці Єлизавети Петрівни, яка, за свідченнями біографів композитора, ставилася до нього з материнською турботливістю: після концертів вона нерідко зав'язувала йому горло своєю шийною хусточкою. Ця хустка довго зберігалася в родині Бортнянських.

Малолітнім півчим було нелегко в капелі: вони мали таке саме навантаження, що й дорослі півчі, а крім того. ще були зобов'язані вчитися музичної грамоти. Цікавим є випадок, коли одного разу маленький Дмитро, стомлений співанням на тривалому богослужінні, заснув на криласі, імператриця помітила це й по закінченні служби наказала віднести його на свою половину й обережно покласти у ліжко. Бортнянський прокинувся й не вірив своїм очам.

Залучення капели до оперних спектаклів почалося ще за царювання Анни Іоанівни. Відомо, що Бортнянський виконував як чоловічі, так і складні жіночі партії.

Навчаючись у Кадетському корпусі, Бортнянський добре встигав по всіх предметах, і в 1769 році його відрядили пенсіонером до Італії для завершення музичної освіти.

Надзвичайно важливим для композитора був дебют у Римі. В ті часи казали:

"Коли якась опера чи артист сподобалися римлянам, то вони могли розраховувати на успіх усюди, якщо ж артиста зустрічали аплодисментами в іншому місті, то суворі судді говорили: побачимо, як його приймуть у Римі". Очевидно, "римські іспити" пройшли вдало для Бортнянського, бо навряд чи після того його опери ставилися б у Венеції та Модені в кінці 70-х років.

Минало десятиліття, проведене Бортнянським в Італії, і перед композитором все болючіше поставало питання, як повернутися до Росії. Трагічна смерть Березовського 24 березня 1777 року примушувала замислитись. Залишалось тільки одне: зарекомендувати себе якнайкраще, бо репутація в Італії багато важитиме потім у Петербурзі. Це спрацювало. Весною 1779 року він отримав листа від директора імператорських театрів І.Єлагіна: "Пане Бортнянський! Оскільки минуло вже десять років вашого перебування в Італії і ви довели успіхи вашого мистецтва, то нині настав час повернутися вам на батьківщину... Я вас знову прошу, не відкладаючи часу їхати; перше, що в вас настійна потреба, друге, що це послужить безумовному вашому щастю"...

Повернувшись до Петербурга, Бортнянський спочатку писав для Придворного хору лише культові твори. З 1783 року він привернув до себе увагу "малого двору , і в 1784 році його було призначено композитором та клавесиністом при насліднику престолу Павлі Петровичу, а з 1796 року - керівником капели, яка згодом відіграла провідну роль у розвитку церковного співу.

Д.С.Бортнянський був відомий в Англії, Болгарії, Франції, Югославії. М.Херасков присвятив композитору такі рядки в поемі "Пілігрими": "Какие б ни были дела. Хоть малы, хоть велики. Милеє нам хвала Бортнянского музыки".

Помер композитор 27 вересня 1825 року за старим стилем, або 9 жовтня 1825 року за новим. Про обставини його смерті цікаво свідчить одна легенда, хоч біографи її й спростовують як факт "Коли диригент хотів диригувати, Бортнянський зупинив його: "Нехай співають самі... Півчі заспівали. Тихіше, тихіше", - додав він потім... Під задушевні звуки свого твору композитор Бортнянський і помер, оплакуваний своїми вихованцями"