Каталог статей
Вітаю Вас, Гість · RSS П`ятниця, 24.11.2017, 13:18






Головна » Статті » Персоналії

Мурашки

Мурашки

Утвердження і розвиток українського малярства, його історію годі уявити без творчості цілої плеяди видатних майстрів пензля, серед яких не останнє місце займає родина живописців Мурашків.

Один з її представників, художник, як то кажуть, від Бога, відомий педагог, мистецтвознавець і критик Микола Іванович Мурашко народився 20 травня 1844 р. в Глухові (тепер Сумська обл.) у сім’ї різьбяра іконостасів Івана Мурашка. Від нього, власне, й бере початок ця славна династія митців. Під батьковою рукою хлопець здобув перші художні навики, а потім, поїхавши до Києва, став учнем у реставраційній майстерні. 5 років копіював малюнки та літографії. Заради знань вступив 1863-го (за порадою І. Сошенка, що викладав малювання в 2-й Київській гімназії) вільним слухачем до Петербурзької Академії мистецтв. Сумлінно вчився, опановуючи фах живописця, зустрічався з людьми, якими більшою чи меншою мірою захоплювався. Гуртувалися вони за уподобаннями, спільністю інтересів, інтелектуальними зацікавленнями. В середовищі цих молодих художників на чолі з І. Крамським, що виступали за правдиве відображення життя в мистецтві, а 1870 р. заснували Товариство передвижників, формувалися його світоглядні й естетичні погляди. За тих років він близько познайомився з І. Рєпіним, М. Антокольським, А. Праховим та іншими видатними художниками. 1867 p. М. Мурашко через матеріальну скруту й хворобу повертається в Україну. Але не з порожніми руками. 1868 р. рада Академії присвоїла йому звання вчителя. Проживаючи у Києві, викладає малювання в 1-й гімназії, а потім — у Київському реальному училищі. 1869 р. він здійснює п’ять випусків посібника з виконаними ним літографічними рисунками як зразки для копіювання дітьми. А 1875 р. при матеріальній підтримці цілої низки відомих діячів культури, зокрема професора-мистецтвознавця П. Павлова, географа, віце-голови Російського географічного товариства П. Семенова-Тянь-Шанського, голови Російського технічного товариства П. Кочубея, колекціонерів і меценатів П. Новова, B. Тарновського, І. Бостунова, І. Терещенка, художник-педагог М. Мурашко засновує приватну художню школу, яка увійшла в історію українського малярства під назвою Київської рисувальної школи. Двері цього глибоко демократичного навчального закладу, що відіграв важливу роль у розвитку образотворчого мистецтва і художньої освіти в Україні, були відчинені для обдарованої молоді, незалежно від статі й майнового стану. Твори викладачів та вихованців школи М. Пимоненка; C. Костенка, Г. Дядченка, І. Іжакевича, Г. Світлицького, Ф. Балавенського, М. Жука, В. Замирайла, Ф. Красицького, О. Мурашка, І. Селезньова, В. Серова (навчався у 1877— 1878 pp.), С. Яремича та ін. відбивали прагнення до правдивого відображення тогочасної дійсності, інтерес до життя і побуту українського народу. Активну участь у навчальному процесі брали й такі відомі художники і педагоги, як М. Врубель, Г. Павлуцький, О. Троїцька-Гусєва, надавали всебічну допомогу І. Рєпін, М. Ге, І. Крамськой. У тяжкий період посилення реакції, коли міська дума 1880 р. відмовилася матеріально підтримувати школу Мурашка через невдоволення властей надто демократичними засобами викладання і, не в останню чергу, передовими поглядами її керівника, вона якийсь час утримувалася коштом івідомого мецената І. Терещенка, однак після його смерті 1901 р. припинила своє існування. Творчість М. Мурашка — надзвичайно оригінальна й різноманітна. Його картини в техніці олійного живопису увійшли до скарбниці українського і світового малярства. Працював він і в жанрі книжкової графіки. Літографією захоплювався ще в Петербурзькій Академії. Вже тоді блискуче виконав портрет Т. Шевченка, а після повернення в Україну створив цілу низку літографій, зокрема портрети Г К. Андерсена, Петра Могили, автопортрет, а також ілюстрації до казок знаменитого датського письменника. Наприкінці 70-х pp. починає займатися пейзажним живописом. У 80—90-х pp. виставляє в Петербурзі й Києві свої картини «Річка Тетерів», «Коростишів» (1886), «Крим» (1892), «Берег Алупки» (1894), «Ай-Петрі», «Мечеть» (1897), «Млин», «У парку», «Вид Боярки» та ін. Деякі з цих творів, що дістали високу оцінку громадськості й художньої критики, були придбані для музею Академії мистецтв, але, на жаль, ні оригінали, ні репродукції картин не збереглися. Найбільше художник любив малювати Дніпро. Однією з найдосконаліших картин у цій серії є пейзаж «Над Дніпром» (80—90-і pp. XIX ст.), написаний яскравими, соковитими фарбами. У цьому та інших полотнах — «Дніпро», «Вид на Дніпро» — художник передав своє тонке бачення природи. До кращих творів у техніці олійного живопису належить і портрет М. Ге (1906), що нині зберігається в Національному художньому музеї. Важливе місце в житті М. Мурашка займала журналістська й мистецтвознавча діяльність. Виступаючи із статтями в періодичній пресі проти декадентства й формалізму, він наполегливо пропагував живопис передвижників, захоплено розповідав про творчість І. Рєпіна, І. Крамського, В. Сурикова, Г Мясоєдова. Чимало зробив для популяризації в Україні І. Айвазовського, В. Верещагіна, Ю. Клевера, В. Поленова, І. Шишкіна, а також українських майстрів пензля С. Світославського, К. Костанді, М. Кузнецова, М. Ярового, В. Орловського та ін. Його заходами в Києві починаючи з 1877 р. проходять щорічні виставки картин видатних російських, українських і зарубіжних художників-реалістів. Усе життя М. Мурашко працював напрочуд інтенсивно. Навіть тяжко хворий продовжував малювати, не полишав педагогічної і громадської діяльності, виступав із статтями, рецензіями. Він — автор книги «Воспоминания старого учителя», в якій зібрано особисті враження від закордонних подорожей (відвідав Німеччину, Італію, Францію, Польщу), а також розповіді про зв’язки з Петербурзькою Академією мистецтв, довголітні дружні взаємини з І. Рєпіним і зарубіжними митцями, про систему виховання у Київській рисувальній школі, її історію і діяльність. 22 вересня 1909 р. перестало битися серце видатного живописця, який віддав кращі свої роки зміцненню і поглибленню традицій української художньої школи.

Помітний слід у національному образотворчому мистецтві залишив і його племінник Олександр Олександрович Мурашко. Народився він 7 вересня 1875 р. у Києві в сім’ї художника-іконописця О. І. Мурашка, брата Миколи Івановича. Змалку працював у батьковій майстерні, відтак навчався в Київській рисувальній школі, а з 1894 р.— Петербурзькій Академії мистецтв у І. Рєпіна. Благодійний вплив учителя відчутний на всіх творах художника. Уже ранні його полотна (портрети — дівчини, невідомого, Г. Цисса) вирізняються тонкою психологічною характеристикою, стриманою кольоровою гамою. За картину «Похорон кошового» (1900) Академія мистецтв удостоїла О. Мурашка звання художника живопису й відрядила за кордон. 1901 р. він учився у Мюнхені у А. Ажбе, вдосконалював свою майстерність у Парижі. Потім — Італія зі своїми шедеврами світового мистецтва. Тут він пише «Італійську жінку з дочкою». А що в Парижі з його імпресіоністами? В центрі європейської культури юнак створює цикл картин — «Кафе» (1902), «Парижанка» (1902), «На вулицях Парижа» й «Біля кафе» (1902— 1903), сповнених життєвих спостережень. Після повернення до Петербургу художник бере участь в організації «Нового товариства художників», де з 1904 р. виставляє свої твори. І того самого року він знову виїжджає за кордон, у Дахау (Німеччина) До цього періоду належать такі його твори, як «Портрет О. А. Прахової» та «Жорж», позначені впливом модернізму. З 1907 р. О. Мурашко проживає переважно в Києві, розробляє сюжети для жанрових картин («Карусель», «Недільний день», «Тихе горе»), пише портрети близьких йому людей — О. Мурашко, дружини художника, М. Нестерова, Б. Кустодієва, що стали справжніми шедеврами вітчизняного живопису. Творчість О. Мурашка здобула широке визнання. Його картини експонувалися на міжнародних виставках, зокрема «Недільний день» і «На терасі» — у Венеції 1910 р. Персональні виставки митця проходили з великим успіхом у Берліні, Кельні, Дюссельдорфі, а з 1911 р. він став постійним учасником Мюнхенського сецесіону — престижної міжнародної щорічної художньої виставки. Роботи його експонувалися у Парижі та Амстердамі. Київський період життя О. Мурашка був насичений педагогічною і громадською діяльністю. Ще з 1907 р. він почав викладати у Київському художньому училищі, а з 1913-го — у власній студії. Останніми роками художник повертається до реалістичних традицій, прищеплених йому в школі Мурашка і студії Рєпіна. 1916-го стає членом Товариства пересувних виставок, яке об’єднувало таких видатних митців, як І. Рєпін, В. Поленов, М. Касаткін, В. Маковський та ін. В пореволюційні роки викладає в Українській Академії мистецтв, продовжує малювати — «Продавщиці квітів» (1917), «Автопортрет» (1918), мріє написати серію картин про народні свята. Але 1919 р. він трагічно загинув на одній із глухих околиць Києва. 

Категорія: Персоналії | Додав: uahistory (02.05.2016)
Переглядів: 150 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz
Copyright MyCorp © 2017