ГРЕЦЬКІ МІСТА-КОЛОНІЇ

1. Причини грецької колонізації Північного Причорномор’я.

У І тис. до н.е. і в першій половині І тис. н.е. значну роль в історії України відігравали античні міста-держави, що існували в Північному Причорномор’ї.

Грецькі міста й поселення на північному березі Чорного моря виникли на одному з останніх етапів так званої Великої грецької колонізації – VIII-VI ст. до н.е. Провідну роль у грецькій колонізації відігравали великі ремісничі й торговельні центри – Мілет, Корінф, Фокея, Мегара та інші.

До основних причин можна віднести наступні:

1.Північне Причорномор’я вабило греків своїм багатством. Тут були винятково родючі чорноземні грунти, великі ліси, зручні гавані, багаті промисловою рибою ріки, значні запаси солі, джерела питної води.

2.У ІХ-VІІІ ст. до н.е. у Стародавній Греції, у зв’язку з високим рівнем товарного виробництва виникла нагальна потреба у ринках збуту ремісничих виробів та джерелах сировини.

3.Колонізація стала вирішенням проблеми перенаселення Греції.

4.Соціально-політична боротьба та постійні вторгнення іноземних загарбників сприяла відтоку населення з Греції.

Успіхові грецької колонізації, яка мала мирний характер, сприяло те, що причорноморські землі не були зайняті осілим населенням.

2. Міста-колонії Північного Причорномор’я.

Сьогодні виділяють чотири основні райони зосередження античних держав Північного Причорномор’я:

1.Узбережжя Дніпрово-Бузького і Березанського лиманів з головним містом Ольвією ("щаслива"). Тут виявлено найдавніше грецьке поселення у Північному Причорномор’ї – Борисфеніду на о. Березань.

2.Район Дністровського лиману з найбільшими містами – Ніконій (Одеська обл.) і Тіра (тепер м.Білгород-Дністров­ський) (від гр. назви Дністра - Тіра).

3.Район Західного Криму з основним центром Херсонесом Таврійським ("півострів").

4.Керченський і Таманський півострови, де розташувалися міста Пантікапей (тепер Керч)("рибний шлях"), Фанагорія (Таманський півострів), Тірітака, Німфей та інші.

Більшість колоній було засновано вихідцями з Іонії і особливо з її центру – Мілету.

Їхали сюди, переважно, безземельні селяни, ремісники, торговці. Звичайно метрополія призначала або колоністи обирали керівника переселенського руху - ойкіста. В обов’язки ойкіста входили: розподіл земельних ділянок на місці нового поселення і участь у виробленні основних законоположень для новоствореної колонії. Новозасноване місто зразу ставало незалежним від метрополії.

Заснування більшості міст належить до VІ ст. до н.е. В історії античних держав Північного Причорномор’я можна виділити чотири періоди:

1.Період незалежного розвитку колоній при існуванні тісних економічних зв’язків з метрополією (від середини VІІ ст. до .н.е. до кінця ІІ ст. до н.е.).

2.Період об’єднання античних міст під владою понтійського царя Мітридата VІ Євпатора (перша половина І ст. до н.е.)

3.Римський період (друга половина І ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.)

4.Період остаточного занепаду і загибелі античних держав у Північному Причорномор’ї (кінець ІІІ – ІV ст. н.е.).

Найбільшими і наймогутнішими античними державами Північного Причорномор’я були Ольвія, Херсонес, Боспорське царство).

3. Боспорське царство.

Близько 480 р. до н.е. грецькі міста Пантікапей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія, Гермонасса, Кепи, Корокондама і Патрей об’єдналися в єдину державу – Боспорське царство. Столицею держави стало місто Пантікапей (на місці сучасної Керчі).

Період найвищого і культурного розвитку Боспорське царство припадає на ІV-ІІІ ст. до н.е.

Основою економіки було землеробство. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Значного розвитку набуло садівництво та виноградарство. Важливу роль відігравали ремесла і торгівля.

На початку ІV ст. до н.е. почали карбувати золоті монети (статери).

На чолі держави стояв цар, який розпоряджався містами і землями, керував армією, контролював діяльність судових органів. Місцеве управління доручалося придворній знаті. Інші форми державного правління – народні збори і рада – втратили реальне значення. Місцеві племена (скіфи, меоти) платили царю данину і були союзниками під час воєн.

Боспор був рабовласницькою державою. Рабами ставали полонені, їх купували у вождів місцевих племен, існувало боргове рабство.

У 107 р. до н.е. відбулося повстання рабів під проводом Савмака.

В середині І ст. до н.е. Боспорське царство потрапило у політичну залежність від Римської імперії.

Під час Великого переселення народів Боспорське царство, після розгрому готами і гунами, припинило своє існування.

4. Римський період.

У ІІ ст. до н.е. причорноморські міста потрапляють в зону інтересів двох великих держав – Римської імперії і Понтійського царства. Це призвело до початку великої війни між ними (89-63 рр. до н.е.)

Мітридат VІ, правитель Понтійського царства, програв цю війну і один з полководців допоміг йому померти.

Відтоді грецькі міста потрапляють у воєнно-політичну залежність від Риму. Особливе значення мало Боспорське царство, яке далі залишалося самостійним. Вони не платили Риму жодних податків.

На початку ІІІ ст. н.е. Ольвія офіційно визнала владу Римської імперії і була включена до римської провінції Нижня Мезія. У ІV ст. до н.е. римські війська були виведені з території Північного Причорномор’я.

5. Культура античних міст.

Культура грецьких міст перебувала в постійному зв’язку з культурними традиціями всього античного світу.

Розквіт античної культури Північного Причорномор’я збігається в часі з економічним розквітом міст-держав. В Ольвії він припадає на V-ІV ст. до н.е., в Херсонесі – ІV-ІІІ ст. до н.е. і І-ІІ ст. н.е.

Споруди збудовані з кращого каменю, оточені колонадами, прикрашені скульптурою і рельєфами. Підлогу покривали мозаїкою з кольорової гальки, стіни будівель з середини штукатурили і розмальовували фарбами.

Площі прикрашали скульптурою.

Основним будівельним матеріалом були камінь і глина. Нерідко використовували вапнякові плити. В’яжучим матеріалом часто служила глина. Дах покривали глиняною і зрідка мармуровою черепицею. Невеликі будинки споруджувались з сирцевої цегли. Оборонні стіни складалися з трьох поясів, були 3-4 м  заввишки. Однією з найкращих споруд був театр. В театрах ставилися комедії і трагедії, а також відбувалися музичні змагання. Особливою повагою користувалися спортивні змагання. Популярними видами були: біг, кулачний бій, стрільба з лука, метання диска і списа.

Грецькі колоністи принесли в Північне Причорномор’я культи грецьких богів – Зевса, Геракла, Гермеса, Геліоса, Діоніса, Деметри, Афіни і Аполлона. Населення вірило в потойбічне життя. Тому в могилу часто клали зброю, їжу, прикраси та знаряддя праці. Тіло покійника укладали на рослинній підстилці, іноді в дерев’яну труну чи мармуровий саркофаг. Над похованням нерідко насипали курган.

Отже, культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я була на досить високому рівні і мала свої характерні особливості.