Назва походить від с.Трипілля під Києвом, відкритого в 1893 р. археологом Вікентієм Хвойкою.

Поширена в лісостеповій смузі від Румунського Прикарпаття на заході до Середнього Подніпров'я на сході. На пізньому етапі обіймала територію у 200 тис. км2 і сягала північного причорномор'я на півдні.

Етнічна належність не встановлена. Відомо понад 3 тисячі поселень та 200 поховальних пам'яток.

На ранніх етапах поселення були невеликими, складалися із 7-14 жител на площі в 1-2 гектари. Розташовані на берегах річок, схилах долин.

Основу господарства складало орне землеробство і скотарство. Вирощували пшеницю, ячмінь, горох. Землеробство було екстенсивним, переложним: Один раз на 50-70 років ділянки і поселення переносилися на нові місця. Основу стада складала велика рогата худоба. Дрібну рогату худобу і свиней розводили на м'ясо.

Наприкінці V - у першій половині ІV ст. до н.е. у межиріччі Південного Бугу та Дніпра виникають протоміста. Усього відомо близько 20 поселень площею понад 100 гектарів. Найбільше - Таллянки, де на площі в 450 гектарів знаходилося 2800 будівель, у яких мешкало до 14 тис. осіб.

Унаслідок екологічної та господарської кризи першої половини ІІІ тис. до н.е. трипільська культура розпадається на окремі локальні групи.